Знищення хижаків псує клімат

Лісам прийнято відводити значну роль в регуляції CO2. Тим не менш, роль інших організмів, які складають будь-яку екосистему, в депонуванні вуглецю може бути не меншою. Нещодавнє дослідження показало, що нарівні з вирубкою лісів, зменшення кількості хижаків, які знаходяться на вершині харчового ланцюга, також призводить до збільшення емісії CO2.

Масові вимирання великих звірів у джунглях, на луках та в океанах вже зараз впливають на концентрацію вуглецю в атмосфері. Натомість, збереження цих видів допоможе утримати сталий рівень парникових газів. «Схоже на те, що хижаки у багатьох типах екосистем, морських і наземних, а також прісноводних, грають значну роль в глобальних кліматичних змінах», – розповідає Тріша Етвуд (Trisha Atwood) з Університету Британської Колумбії у Ванкувері, провідний автор дослідження.

Дослідження проводилось у водних екосистемах – вчені вивчали наслідки вилучення ключових хижаків зі ставків і річок в Канаді і Коста-Ріці. В низці екосистем вони знайшли залежність між кліматом і хижими видами: після вилучення хижаків викиди діоксиду вуглецю зазвичай збільшуються більш ніж у 10 разів.

Добре відомо, наскільки чутливі екосистеми до зникнення хижаків. В ході «трофічного каскаду», тварини, на яких вони полювали, швидко розмножуються, що в свою чергу чинить тиск на їх здобич, і так далі по харчовому ланцюгу. Таким чином, зміни у верхній його частині дестабілізують популяції, які знаходяться нижче. А так як рослини – важливий поглинач вуглецю – знаходяться в самій основі харчового ланцюга, будь-які зміни на його вершині впливають і на вуглецевий цикл.

Глобальні кліматичні моделі поки що не враховують такі впливи. Але, за словами Етвуд, вони можуть бути значними, оскільки викиди з досліджених прісноводних екосистем можна порівняти з впливом вирубки лісів, яка, як вважають, являється причиною близько 15% викидів CO2, викликаних діяльністю людини.

Однак, ефект від зникнення хижаків не завжди супроводжується збільшенням СО2, в деяких випадках викиди навпаки зменшуються, що показали моделі, розроблені Етвуд поряд з польовими дослідженнями. «Але ми побачили, що щось, здавалося б, настільки непов'язане, як вилов форелі зі ставків чи зникнення акул з океану, може мати великі наслідки для динаміки парникових газів», – розповідає вона.

Інші нещодавні дослідження також свідчать про подібні ефекти. У жовтні 2012, Крістофер Вілмерс (Christopher Wilmers) з Університету Каліфорнії в Санта-Круз, повідомив про зв'язок між зникненням морських видр зі збільшенням викидів СО2 на Північному узбережжі Америки. За відсутності видр морські їжаки, які раніше були здобиччю хижаків, заполонили ліси водоростей, які часто називають «тропічними лісами океану», в результаті чого збільшилась емісія CO2.

І хоча «зелені» вже розцінили результати досліджень як доказ того, що життєво важливо захищати незаймані природні середовища і види, які знаходяться на вершині їх харчових ланцюгів, існує і інша сторона досліджень. Так, за результатами ще одного дослідження, деякі острівні екосистеми навколо Нової Зеландії депонують на 40% більше вуглецю, ніж інші аналогічні екосистеми, завдяки інвазивним хижакам – щурам, які знищують колонії морських птахів. Щури, здається, корисні для клімату.