Медунка - вісниця весни!

Медунка в наших лісах цвіте, мабуть, раніше за всіх. Не встиг зійти сніг, як вітер вже гойдає її короткі стеблинки з маленькими квіточками. На одній стеблинці деякі квітки темно-рожеві, інші – волошково-сині. Якщо придивитись уважно, неважко помітити, що рожевий колір мають бутони і більш молоді квітки, а синій – більш старі, відцвітаючі. Кожна квітка на протязі свого життя змінює забарвлення, як би «перефарбовується». Те ж можна бачити і у деяких інших рослин, наприклад у незабудки (у неї бутони блідо-рожеві, а квітки світло-блакитні).

Така зміна кольору в процесі цвітіння пояснюється особливими властивостями барвника, який міститься в пелюстках. Називається він антоціан. Це – дивовижна «різнобарвна фарба», справжній «рослинний хамелеон». Антоціан може бути і рожевим, і синім, і фіолетовим. Все залежить від кислотності того розчину, в якому він міститься: розчин кислий – забарвлення рожеве, лужний – синє. Зовсім як хімічний індикатор лакмус.

Отже, чому ж змінюється забарвлення пелюсток медунки? З тієї причини, що клітинна рідина в пелюстках на початку цвітіння має кислу реакцію, а пізніше – лужну. Можна припустити, що контрастно забарвлені квітки не залишається непоміченим комахами, які відвідують цю рослину в пошуках нектару та пилку. Колір віночка, ймовірно, допомагає їм швидше знаходити «потрібні», більш молоді, квітки.

Назва «медунка» – не випадкова. Це дійсно медоносна рослина. Нектару в її квітках міститься багато. Причому це один з найбільш ранніх медоносів, а тому і найцінніших. Квітки медунки найчастіше відвідують повільні волохаті джмелі. У сонячний весняний день вони старанно риються в квітках та з низьким басовитим гудінням перелітають з однієї рослини на іншу.

Медунка – дуже яскрава ранньовесняна квітка, яку охоче зривають всі, хто опиняється в лісі о цій порі року. Рожево-сині її букетики дуже гарні. А найприємніше – що це перші весняні квіти. Шкода тільки, що деякі любителі квітів занадто вже захоплюються, збираючи медунку. Замість скромного букетика в їх руках опиняється цілий оберемок квітів. Ці люди марно гублять багато рослин. Адже щоб милуватись красою квітів, цілком достатньо декількох стеблинок (згадайте про «ікебану» – мистецтво складання квіткових композицій у японців: весь букет складається з двох-трьох квіток, але наскільки він витончений, кожна квітка видна у всій її красі).