Папуги - справжні інтелектуали

Папуги - справжні інтелектуали!

Папуги – справжні інтелектуали, і не лише серед інших птахів. Взяти хоча б їх «балакучість». Вони не просто копіюють та наслідують звуки – деякі з них цілком можуть підтримувати бесіду. Додайте до цього неабияку вправність в розв’язуванні різних головоломок... Що ж на сьогоднішній день відомо науці про цих горбоносих розумників?

Папуг більше 350 видів. Причому жодного з їх представників не переплутаєш з іншим птахом. Всіх папуг – від 10-сантиметрових дятлових папужок з Нової Гвінеї до величезного красеня ари зростом близько метра – видають гачкуватий дзьоб, спритні і чіпкі лапи, якими птах орудує не гірше за мавпу, і не менш чіпкий розум. Забарвлення пір’я у них найрізноманітніше – у одних воно елегантне, в стриманих тонах: біле, як у какаду, або перлинно-сіре, як у жако, у інших вражає око різнобарвністю.

Папуги зустрічаються у всіх тропічних і субтропічних регіонах світу, від східних районів Афганістану (це найпівнічніша область природного поширення папуг) до острова Вогняна Земля. Якщо говорити про найбільш відомих папуг, то в Австралії і Океанії мешкають какаду, лорі, розелли та вже звичні нам хвилясті папужки, в Америці – ари та амазони, в Африці – жако та нерозлучники, в Південно-Східній Азії – кільчасті папуги.

Дивовижні папуги Нової Зеландії. Какапо – величезний птах, найважчий у світі папуга: вага самців досягає 3 кілограмів. Какапо втратили здатність до польоту і ведуть нічний спосіб життя: самці цього виду видають ночами такі гучні і рокітливі звуки, ніби вони грізні мисливці. Насправді ж, так какапо закликають подруг. Інший рідкісний новозеландський папуга, кеа, теж незвичайний – цей птах пристосувався до життя високо в горах, біля самої межі снігів.

Як це не парадоксально, незважаючи на свою надзвичайну популярність, папуги в багатьох відношеннях досі мало вивчені в порівнянні з іншими видами птахів. Вивчати їх в дикій природі – велика морока: їх важко відловити, ще важче помітити, оскільки цим пернатим нічого не варто стягнути кільце з лапи або зірвати з пір'я клейку мітку. Непросто і слідувати за папугами – спробуй встигни, адже вони здатні долати величезні відстані. І вже справжня проблема вести спостереження за птахами, які більшу частину часу проводять у кронах дерев, годинами ховаючись у густому листі.

До недавнього часу всі дані про поведінку папуг складались переважно зі спостережень за ними в неволі. Все зводилось головним чином до того, якою складною може бути їх соціальна поведінка. Більш-менш добре вивчені лише окремі види цих птахів – найбільш поширені, та ще ті, що мешкають на відкритих просторах, і, нарешті, як не дивно, найбільш рідкісні: чисельність їх дуже мала, і заради збереження птахів дослідники роблять героїчні зусилля, намагаючись розібратись, наскільки це можливо, в складних процесах, які складають їх життя.

 В природі більшість видів папуг тримаються великими, часом тисячними зграями – ці зграї, наприклад, какаду в Австралії, іноді здійснюють набіги на сільськогосподарські угіддя. Саме життям у зграї пояснюються комунікабельність та товариськість папуг, а також те, що часом ці славні пернаті можуть бути нестерпно крикливими та галасливими. Що поробиш, адже живучи в зграї, папуги постійно видають найрізноманітніші звукові сигнали, перегукуючись зі своїми родичами.

Ноги у папуг міцні та короткі, а пальці з гострими пазурами розташовані особливим чином: два середніх дивляться вперед, два зовнішніх – назад. Папуги беруть лапою предмети, підносять до очей, розглядають, словом, спритно орудують лапою так само, як ми рукою.

Є у них і «третя нога» – так іноді називають своєрідний дзьоб, унікальний, якого немає більше ні в кого з птахів. Товстий, гачкуватий, з рухливо прикріпленою до черепа верхньою половинкою – за допомогою такого інструменту папуги легко утримують і великі плоди, і дрібні слизькі зернинки, розколюють горіхи. Дзьобом папуги можуть відкрутити намертво закручену гайку, трощать дерев'яні дошки, а можуть виконувати точні й акуратні рухи. Новозеландські кеа, знатні вандали, з легкістю можуть розібрати залишений без нагляду автомобіль.

Як виглядає красень ара, ми уявляємо собі в основному завдяки кіно і зоопаркам. А ось побачити цих величних птахів в дикій природі доводиться далеко не кожному. Ара – найбільші та найбільш презентабельні папуги, серед яких виділяється поширений в Бразилії гіацинтовий ара. Цей папуга – найбільший з усіх, вага його 1,7 кілограма, довжина тіла не менше метра. Гіацинтовий ара харчується плодами певних видів пальм. Зустрічаються гіацинтові красені рідко, і мало кому вдається спостерігати їх у природі.

А тепер про сумне. Нелегальна торгівля дикими папугами призвела до зникнення багатьох екзотичних видів. І якби не здатність птахів розмножуватись в неволі, багато видів зникли б безповоротно. І хоча ця ж здатність скасовує потребу в такій торгівлі, невгамовна пристрасть людей до екзотики і готовність добре платити за рідкісні екземпляри досі ставлять під загрозу існування в природі багатьох видів папуг. У Сінгапурі та Індонезії, Центральній і Південній Америці ведуться вилов і активне контрабандне вивезення птахів, які приймають загрозливі розміри. З одного досить великого (можна порівняти за площею зі штатом Каліфорнія) району Болівії, наприклад, за десять років, починаючи з 1975 року, були вивезені попросту всі великі ара, які жили в тамтешніх лісах!

За винятком небагатьох видів, які живуть у степах чи, як кеа, в горах, більшість папуг – мешканці лісів. Це обумовлено двома основними факторами. Перше – це їжа: плоди, квіти, горіхи, які ростуть переважно на деревах (хоча серед папуг зустрічаються і хижаки). Друге – це особливості проживання, оскільки майже всі папуги гніздяться в дуплах, а їх найлегше знайти в старих деревах. Ця обставина для більшості папуг настільки важлива, що якщо в якійсь місцевості з тих чи інших причин зникають дерева з дуплами, папуги залишають її, навіть якщо інші умови, в тому числі і їжа, залишаються цілком стерпними.
 Втім, деякі види з часом пристосувались до інших умов: одні навчились отримувати користь із сусідства з людиною, а точніше, з її полями і плантаціями, які служать відмінною кормовою базою. А деякі дрібні види по-своєму вирішили проблему гніздування: вони переорієнтувались на термітники, влаштовуючи гнізда безпосередньо в них, що, до речі, також додає плюсів до їх неординарності.