Шафран вузьколистий
Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae.
статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Сереземноморський вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Мала Азія, Балканський п-ів. Гірський Крим, Передгір’я (зрідка), Пд. макросхил (звичайно). Місцезнаходження поблизу м. Умані Черкаської обл., в Одеській, Херсонській та Дніпропетровській обл. не підтверджуються. Адм. регіон: Кр.
Чисельність та структура популяцій: В оптимальних умовах популяції великі за розміром, в окремих випадках достатньо чисельні, проте в цілому вид лімітується специфікою екологічної амплітуди.
Причини зміни чисельності: Надмірний антропогенний вплив, рекреація, збирання на букети та торгівля, розширення будівництва є причиною як зменшення розмірів локалітетів, так і скорочення чисельності.
Умови місцезростання: Сухі відкриті місця у межах всіх висотних поясів. Ялівцеві та розріджені пухнастодубові рідколісся, зарості чагарників, лучні гірські степи, кам’янисті схили. Угруповання кл. Quercetea pubescenti petraeae (союз JasminoJuniperion excelsae) та кл. Festuco-Brometea. Геліофіт, ксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 5–15 см заввишки. Бульбоцибулина з сітчастоволокнистими оболонками. Листки (до 7 шт.), лінійні, до 0,5 см завширшки, відігнуті, з білою повздовжньою смужкою. Покривало дволисте. Оцвітина з довгою трубкою, із 6 жовтих пелюсток, на яких проглядаються 3 бурі смужки. Цвіте у лютому–квітні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням і бульбоцибулинами.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у ПЗ «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, Карадазькому, заказниках загальнодержавного значення «Мис Айя», «Карабі-яйла», «Аю-Даг», «Новий Світ», «Кубалач», пам’ятках природи державного значення. Заборонено збирання рослин, торгівля, забудова територій.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Широко культивують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
ГАДЮЧА ЦИБУЛЬКА ГРОНОПОДІБНА
Таксономічна належність: Родина Гіацинтові — Hyacinthaceae.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Наукове значення: Ендемічний таксон на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Середня та Пд. Європа. В Україні на Закарпатті вихідна раса з 2n=18 M. transsilvanicum. Відомо кілька оселищ на схилах вулканічного горбогір’я та одне в Марамороській котловині. Вказівки про зростання на іншій території України відносяться до здичавілих рослин. Описані M. pocuticum Zapał. та M. carpaticum Racib. потребують дальших досліджень. Адм. регіон: Зк.
Чисельність та структура популяцій: Просторова структура контагіозно-дифузна, щільність популяцій від 20 до 50 особини на м2. Площа найбільшого оселища не перевищує 1 га, кілька сотень особин, в інших — нараховують лише по кілька сотень, або навіть десятків особин. У популяціях переважають дорослі особини.
Причини зміни чисельності: Освоєння схилів під сади та виноградники, рекреаційне та пасовищне навантаження, викопування рослин, зривання на букети.
Умови місцезростання: Світлі ксеротермні діброви, узлісся, вторинні лісові ценози на багатих теплих бурих ґрунтах, сформованих на делювії магматичних порід, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea, Quercetea pubescentis, зрідка у вторинному угрупованні з Robinia pseudoacacia. Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 12–30 см заввишки. Цибулина до 15–20 мм в діаметрі. Листків 2–4, прикореневі, до 30 (15– 20) см завдовжки та 5–13 мм завширшки, пласкі, на кінцях зрослі в ковпачок. Суцвіття з 20–30 квіток, китицеподібне. Плідні квітки на коротких (3–5 мм) квітконіжках, пониклі, забарвлення — від білувато-блакитного до темно-синього. Неплідні, майже сидячі, дрібніші та світліші. Плід тригнізда коробочка. Насінини округлі, темнокоричневі. Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у травні. Розмножуються насінням та вегетативно (дочірніми цибулинами).
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до «Переліку видів судинних рослин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області». Охороняють в заказниках «Мочарка» та «Шияня». Необхідним є створення охоронних об’єктів у місцях зростання виду, контроль стану популяцій, культивування у ботанічних садах, репатріація в місця, де вид раніше зустрічався. Заборонено збирання рослин, освоєння територій під сади та виноградники, організацію випасу та місць рекреації.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Хоча типовий M. botryoides культивують у ботанічних садах, однак карпатська раса в колекціях відсутня.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, медоносне.
Нарцис вузьколистий
Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amaryllidaceae.
статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Рідкісний вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Високогірний європейський вид, диз’юнктивно поширений переважно в субальпійському поясі Сх. та Центральної Європи (переважно Карпати та Балкани: Албанія, Угорщина, Румунія та прилеглі території). В Україні у високогір’ї (Свидовець і Мармарош), у Закарпатському передгір’ї, на Закарпатській рівнині. Адм. регіон: Зк.
Чисельність та структура популяцій: У високогір’ї популяції більш численні (близько 15), у передгір’ї та на рівнині малочисленні (3). Найбільша популяція в урочищі Кіреші поблизу м. Хуст, «Долина нарцисів», яка займає понад 200 га, можливо, має штучне походження. У Європі це єдине масове місцезростання N. angustifolius. Популяції мають переважно повночленні вікові спектри, наявні ювенільні та імматурні рослини. Щільність 5–25 рослин на 1 м2.
Причини зміни чисельності: Випас худоби та інші прояви господарської діяльності, у тому числі зривання на букети та викопування рослин для озеленення.
Умови місцезростання: У субальпійському поясі на висоті 1500-1800 м н.р.м., на схилах різної експозиції, переважно в лучних угрупованнях кл. Mulgedio-Aconitetea, рідше союзу Potentillo-Nardion (кл. Calluno-Ulicetea). На рівнині («Долина нарцисів») лучні угруповання асоціації Centaurio-Narcissetum angustifolii (кл. Cynosurion cristati, порядок Arrhenatheretalia, кл. Molinio-Arrhenatheretea). Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина. Цибулини багаторічні, видовжені, діаметром 2–3 см, вкриті численними лусками, покривні луски бурі. Стебла поодинокі, 20–30 см завдовжки, при основі з 2 чи 3(5) вузьколанцетними листками 20–35 см завдовжки та 5–8 мм завширшки. Квітконоси з поодинокими квітками, квітконіжки при основі з широколанцетним плівчастим приквітковим листком. Оцвітина з циліндричною зеленкуватою трубочкою та колесоподібним відгином з 6 еліптичних жовтувато-білих лопатей. Привіночок (коронка) жовтуватий, з гофрованим яскравішим, іноді червонуватим, краєм. Плоди коробочки. Цвіте у високогір’ї у середині червня, на рівнині у першій половині травня, плодоносить, відповідно, у липні та червні. Розмноження насіннєве та вегетативне, дочірніми цибулинами з додаткових бруньок, що формуються на денці материнської цибулини.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському БЗ. Доцільно встановити моніторинг за найбільш вразливими популяціями, зокрема, на Закарпатській рівнині у «Долині нарцисів». Заборонено викопування рослин, надмірне випасання, заліснення територій.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у Карпатському БЗ.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, селекційне.
Лілія Лісова
Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Вид з диз’юнктивним ареалом, єдиний дикорослий вид роду Lilium L. в Україні, який скорочує своє поширення.
Ареал виду та його поширення в Україні: Євразійський вид: від Середньої, Пд. та Сх. Європи до Зх. і Сх. Сибіру (включаючи пн. частину Монголії). В Україні — в Карпатах, Закарпатті, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чн, Хм, Вн, Чк, Пл, Хр, Од.
Чисельність та структура популяцій: Популяції містять від декількох одиниць до декількох десятків особин різного віку, які зростають групами. Інколи трапляються популяції з декількох сотень особин, зазвичай на освітлених місцях у рівнинних лісах. Місцезнаходження біля населених пунктів відчувають значний антропогенний прес, багато з них поступово зникають.
Причини зміни чисельності: Рекреаційне навантаження, збирання на букети, викопування цибулин для пересаджування та як лікарської сировини. Рослина зникає внаслідок вирубування лісів, оскільки потребує часткового затінення.
Умови місцезростання: Листяні та мішані ліси в мезотрофних умовах, насамперед, в їх освітлених місцях — на галявинах, узліссях. В Карпатах — у розріджених лісах, серед лісових та субальпійських лук — на добре зволожених місцях. Всюди трапляється спорадично. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 50– 150 см заввишки. Цибулина яйцеподібної форми, черепитчаста, жовта. Стебло зелене, під суцвіттям безлисте, середні листки по 5–6 в кільцях. Суцвіття китицеподібне, квітки повислі, на довгих квітконіжках, яснопурпурові з темно-фіолетовими плямочками, ароматні, зібрані у негусту китицю. Трапляються рослини із іншим забарвленням квітів — жовто-оранжевим, червоним та ін. При розквітанні листочки-оцвітини закручуються угору, між ними звисають довгий зігнутий стовпчик та шість довгих тичинок. Плід шестигранна коробочка, яка при дозріванні розтріскується на три частини. Цвіте в червні–липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно, утворюючи дочірні цибулинки.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Потребує уваги охорона виду на Лівобережній Україні. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях лісової та лісостепової зони — Карпатському БЗ, ПЗ «Розточчя», «Медобори», Рівненському, ННП Шацькому, «Подільські Товтри», в багатьох заказниках. Заборонено зривання та викопування рослин, рубку лісу.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікувальне, медоносне.
Тюльпан Шренка
Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Вид на пн.-зх. межі ареалу. На думку Є.В. Мордак (1990), T. schrenkii є синонімом T. gesneriana L. і важливим родоначальником культивованих тюльпанів.
Ареал виду та його поширення в Україні: Північне Причорномор’я, пониззя Дону, Кавказ, сх. частина Малої Азії, Зх. Сибір. В Україні пд. та сх. частини степової зони, Крим. Адм. регіони: Дн, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції налічують десятки, зрідка сотні особин.
Причини зміни чисельності: Розорювання степів, степових схилів та балок, надмірні пасовищні навантаження, масове зривання на букети, викопування цибулин.
Умови місцезростання: Степи, на звичайних, південних чорноземах та каштанових ґрунтах. Степові солонці, вапнякові та крейдяні відслонення. Угруповання класу Festuco-Brometea. Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 10–40 см заввишки. Цибулина яйцеподібна з бурими тонкошкірястими, з внутрішнього боку притиснутоволосистими оболонками. Стебло голе або у верхній частині опушене. Листки (2–3) широко-ланцетні, хвилясті, сизі, звичайно зісподу опушені. Квітки 2,5–5 см завдовжки, поодинокі, частіше червоні, іноді жовті та білуваті. Плід довгаста коробочка. Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у червні–липні. Розмножується цибулинами та насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Чорноморському та «АсканіяНова» БЗ, в Азово-Сиваському НПП, в Українському степовому, Луганському та Карадазькому ПЗ, пам’ятках природи різного рівня. Заборонено збирання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Донецькому ботанічному саду НАН України з 1976 р та і інших ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, селекційне, історичне.
Ковила Лессінга
Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Центрально-євразійський вид. Один з найхарактерніших компонентів (едифікатор) типчаково-ковилових та полиновотипчакових степів України.
Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у степовій зоні Євразії (від Трансильванського плато до Алтаю, Тарбагатаю і Тянь-Шаню, включаючи Малу Азію, Пн. Іран та гірські райони Середньої Азії). В Україні — Степ, Гірський Крим, зрідка — Лісостеп (пд. р-ни). Адм. регіони: Ів, Хм, Вн, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.
Чисельність та структура популяцій: У складі локальних слабозбійних степових угруповань популяції виду численні, при інтенсивному випасі спостерігається тенденція до скорочення чисельності.
Причини зміни чисельності: Розорювання земель, терасування та заліснення схилів, надмірні пасовищні навантаження.
Умови місцезростання: Схили річкових долин, балок, узбережжя лиманів, відслонення кам’янистих порід. У минулому вид визначав фізіономічність ландшафтів справжніх та південних степів на звичайних і південних чорноземах, а також на каштанових і малопотужних кам’янистих ґрунтах. Є характерним видом угруповань союзу Astragalo-Stipion, рідше зростає у складі ценозів союзу Festucion valesiacae (кл. Festuco-Brometeae). Ксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 30–60 см заввишки. Утворює щільні дернини. Стебла численні, голі. Листки щетиноподібні, згорнуті, зовні шорсткі від щетинистих волосків або горбиків. Волоть 6–20 см завдовжки, вузька, стиснута. Колоскові луски довгасто загострені. Остюк 13–26 см завдовжки, до другого коліна голий, гладенький, вище — пірчастий з волосками до 3 мм завдовжки. Нижня квіткова луска густоопушена, з вінцем волосків під остюком. Цвіте у квітні–червні. Плодоносить у травні–червні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Охороняється у БЗ «Асканія Нова», Українському степовому, Луганському, Карадазькому, «Дніпровсько-Орільському», «Єланецький Степ», Казантипському та Опукському ПЗ, «Азово-Сиваському» та «Святі Гори» НПП, ряді заказників та пам’яток природи місцевого значення. Необхідно контролювати стан і динаміку популяцій, регламентувати випасання худоби. Заборонено розорювання степів, терасування та заліснення схилів, надмірні пасовищні навантаження,
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України, Криворізькому ботанічному саду НАН України.
Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне, ценозоформуюче.
Астрагал Дніпровський
Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae (Leguminosae).
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Ендемічний вид, близький до A. onobrychis L.
Ареал виду та його поширення в Україні: Причорноморський літоральний вид Чорного та Азовського морів та лиманів. Адм. регіони: Дц, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Переважно лінійні популяції виду під впливом антропопресії трансформуються в локалітети незначної площі. Щільність популяцій становить 1–3 особини на 1 м2. У вікових спектрах популяцій представлені особини всіх станів, переважають зрілі генеративні. Насіннєве поновлення задовільне.
Причини зміни чисельності: Інтенсивне скорочення місць зростання внаслідок рекреаційного і господарського будівництва на морських узбережжях (знищена найбільша класична популяція виду в околицях м. Феодосії), надмірного випасу на схилах, рекреаційних навантажень.
Умови місцезростання: Літоральні піски, а також піщані й супіщані схили по берегах Чорного і Азовського морів та морських лиманів, нижньодніпровські піщані кучугури, входить до складу приморських і прирічкових піщаних степів (кл. Festucetea vaginatae). Ксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Трав’яна стрижневокоренева рослина 20–100 см заввишки. Стебла численні, товсті, розгалужені, висхідні. Листки непарнопірчасті, листочки довгасті, ланцетні, рідше еліптичні і довгасто-еліптичні, (4)8–21 мм завдовжки, 1,5–5 мм завширшки. Грона головчасті, густі, еліптичні або довгасті, на пазушних, в 1,5–3 рази довших за листки квітконосах. Чашечка дзвоникувато-трубчаста або трубчаста, 6–10 мм завдовжки з шилоподібними, коротшими за її трубку зубцями, густо опушена білими і чорними притиснутими волосками. Віночок 25–30 мм завдовжки, темносиньо-пурпуровий. Прапорець віночка довгасто-яйцеподібний, з нігтиком 4–5 мм завдовжки. Боби 9–18 мм завдовжки, еліптичні, довгасто-еліптичні, довгасті, з довгим носиком, двогнізді, опушені притиснутими білими волосками. Насінини до 2 мм завдовжки, кругло-ниркоподібні, коричневі. Цвіте в травні–серпні, плодоносить у червні– серпні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Занесений до Європейського червоного списку. Охороняється на косі Бірючий о-в у складі Азово-Сивашського НПП, у заказнику загальнодержавного значення «Коса Обіточна» Запорізької обл. Необхідні облік оселищ, моніторинг популяцій, створення заповідних об’єктів у локалітетах виду, вирощування в ботанічних садах та введення в культуру. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Кормове, декоративне, фітомеліоративне.
Півонія тонколиста
Немає коментарів:
Дописати коментар